Ключі загублено давно Від серця мого і душі. Немов заставлене панно, Я загубився сам в собі. У лабіринті із дзеркал І серед марень наяву, Я все шукаю ідеал - Чи серед темряви зорю. Чекаю ту, що віднайде, Шлях до загублених дверей. І без ключа їх відімкне - Бо наче древній Одіссей, Блукаю світом в самоті, Крізь терни до нових зірок, Шукаю світло у пітьмі, Та гавань для своїх думок. Ту посмішку в її очах, Що бачив якось уві сні. Бо з нею ми розділим шлях В коханні вірного човні.
6:00
30.10.2013
Как давно я не видел глаза, Чтоб любовью и страстью смотрели. И давно все живу без тепла - Не стучится любовь в мои двери. Но как золото я берегу, Луч надежды и древо любви. И все верю, что вновь оживу - Отворятся в сердце все двери. Будет древо расти и цвести, И распустит вновь крылья душа... Обретаем мы смысл только в любви, А иначе вся жизнь - просто игра.
18:00
28.10.2013
Я вірю, я все-таки вірю - Що знайду єдину свою. Ти станеш єдиним зі мною, У тобі - себе віднайду. І знаю, блукаєш містами, Самотня, така ж як і я. Та цими осінніми днями - Зростає віра моя... Ти будеш ясною веселкою В душі, що часто дощить, Заграєш ліричною скрипкою У серці, що довго мовчить. Так довго чекаю на тебе, Крізь терні дороги ведуть... Життя ж бо таке незбагненне, Та знаю - ми знайдемо путь.
4:50
23.10.2013
