Одіссея

Ключі загублено давно
Від серця мого і душі.
Немов заставлене панно,
Я загубився сам в собі.
У лабіринті із дзеркал
І серед марень наяву,
Я все шукаю ідеал -
Чи серед темряви зорю.
Чекаю ту, що віднайде,
Шлях до загублених дверей.
І без ключа їх відімкне -
Бо наче древній Одіссей,
Блукаю світом в самоті,
Крізь терни до нових зірок,
Шукаю світло у пітьмі,
Та гавань для своїх думок.
Ту посмішку в її очах,
Що бачив якось уві сні.
Бо з нею ми розділим шлях
В коханні вірного човні.
6:00
30.10.2013