Звичайне бажання

Я просто хочу кохати -
Відверто, назавжди, одну!
Але дуже важко чекати...
Коли її вже знайду?

Частинку себе віддаю -
В надії, що це вже вона.
У кожну вкладаю кохання,
А відповідь завжди одна.

Невтішна і дуже болюча -
Лиш серце щоразу болить.
Кохання - троянда квітуча,
Шипами душу ятрить...

Самотність мене огортає -
Зворотній бік почуття.
Коли вже котрась розгадає
Всю складність мого єства?
20:20
09.02.2013

Незламний міст

Сум огортає мене покривалом,
Час щосекунди у вічність несе.
Кохання забуте, неначе кинджалом,
В серці стирчить і добряче пече.

В час меланхолії, зимної днини -
Шрами старі мою душу ятрять.
І розчинитись у новій людині,
Важко, допоки мости ще горять.

Наче з бетону,з міцними цепами,
Хтось будував їх у моїй душі.
Вони ще стоятимуть, мабуть віками,
Лиш обгорівши в любові вогні.

Буде ж ступатиме ним ще кохання?
І чи з'єднає міст старі серця?
Відповідь на ці життєві питання
Знайдемо лиш дійшов до кінця.
16:50
01.02.2013

Погода...

За окном падает снег, резкий холодный ветер замораживает душу и тело, а ледяная крупа бьет по лицу все сильнее и сильнее. И все что хочется в такую погоду это увидеть любимого человека, обнять его, укутаться пледом, попивая теплый чаек (какао, вино - кому что больше нравится). Хочется поделится с ним тем теплом сердца, теплом чувств - не зря ведь любовь греет. И вот так сидеть, слушая легкую, не навязчивую музыку и разговаривая обо всем на свете. За окном холод, чувствуется ледяной поцелуй снежной королевы, а вам хорошо, вас греют ваши сердца, что бьются вместе в одном ритме любви...