Ми - різні

Так тихо-тихо навкруги,
Самотність душу огортає.
"Ми - різні" - так сказала ти,
Немов ніщо нас не єднає.

Відлунням у моїй душі,
Ця фраза знову виринає.
Незрозуміло лиш мені,
Чому ж вона лунає...

Бо розчинився я в тобі,
І став наповнений тобою,
Була лиш ти в моїм житті,
Та ти - не стала мною.

Самотність та мої вірші -
Доробок нездійснених мрій.
Я прошу, не приходь уві сні
Бо це лише нестерпний біль.
10:50
10.06.2013

Житєвий іспит

Вже зовсім скоро на літак,
А так не хочеться летіти.
Та я немов осінній птах,
Що в вирій має відлетіти.

Нова країна, горизонти -
Без старих друзів і батьків.
Мого життя нова сторінка
В країні древніх королів.

Останній погляд на тополі,
На куполи рідних церков...
І все життя як на долоні:
Навчання, друзі та любов.

Промчать у небі кілометри,
Зустрінуть білі береги...
І розпочнуться нові мандри.
Цей іспит маю я пройти!
2013

Звичайне бажання

Я просто хочу кохати -
Відверто, назавжди, одну!
Але дуже важко чекати...
Коли її вже знайду?

Частинку себе віддаю -
В надії, що це вже вона.
У кожну вкладаю кохання,
А відповідь завжди одна.

Невтішна і дуже болюча -
Лиш серце щоразу болить.
Кохання - троянда квітуча,
Шипами душу ятрить...

Самотність мене огортає -
Зворотній бік почуття.
Коли вже котрась розгадає
Всю складність мого єства?
20:20
09.02.2013

Незламний міст

Сум огортає мене покривалом,
Час щосекунди у вічність несе.
Кохання забуте, неначе кинджалом,
В серці стирчить і добряче пече.

В час меланхолії, зимної днини -
Шрами старі мою душу ятрять.
І розчинитись у новій людині,
Важко, допоки мости ще горять.

Наче з бетону,з міцними цепами,
Хтось будував їх у моїй душі.
Вони ще стоятимуть, мабуть віками,
Лиш обгорівши в любові вогні.

Буде ж ступатиме ним ще кохання?
І чи з'єднає міст старі серця?
Відповідь на ці життєві питання
Знайдемо лиш дійшов до кінця.
16:50
01.02.2013

Странник

Иду я разными путями...
Куда? Подскажут небеса.
Проходят дни, перед глазами
Мелькают разные места.
Недавно - солнце Барселоны,
А завтра - Лондонский туман.
На улицах ночной Жироны
Я начал свой "канкан"...
Жизнь красками взыграла,
Меняя все вокруг меня.
Но вспоминаю, засыпая,
Я Киева родного вечера...
Оставил там свое я сердце,
Любовь мою, друзей и быт.
Теперь уже не отвертеться.
Я странник - так тому и быть!
18:50
10.09.2012

Юношеская гордыня

Мы меняемся когда становимся старше, мудрее. Стих о юношеской гордыне.
А помнишь как дрожали губы
Когда кричал ей: - "Уходи!"?
Ты гордым был и неприступным.
Из глаз её текли ручьи...

А помнишь как была звездою?
И он казался жалким весь...
И уходя с поднятой головою
Сказала ты: - "Ко мне не лезь!"

И разбивались души и сердца,
Слова летели как кинжалы...
И так бы было без конца,
Если б взрослее мы не стали.

И лишь поняв цену любви,
И что гордыня убивает - 
Спокойней стали теперь мы.
Ведь понимание - не ранит.  

Возьми за руку, объясни,
А не кричи брызжа слюной. 
А даже если нет любви - 
Будь человеком, не свиньей.

Но если, все же, любишь ты, 
Тогда отбрось свою гордыню.
Когда-то, ведь поймешь что мы
Лишь в человечности едины. 
2:40
12.04.2012

Скажи, весна...

Взрослея, человек начинает мыслить и делать все немного по другому. Учитывая опыт, мудрость. Любовь не исключение.
Скажи, весна, где же тепло,
Где страсть, что так пылала?
Любовь, что в юности была - 
Куда теперь она пропала? 

Те безрассудные поступки - 
Теперь нам кажутся смешными.
А глупые, дурные шутки - 
Жестоко нас уму учили.

Теперь же, любим мы иначе,
Умней и трепетней порой.
И может меньше стало страсти,
Но любим мы теперь душой. 

Терпимей и мудрее стали -
Жизнь научила как не как.
Мы помним как тогда страдали
Через безумство, гордость, страх. 

Мы научились к зову сердца
Добавить крик нашей души. 
У нас не стало меньше перца -
Гурманами лишь стали мы. 
1:00
10.04.2012